ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Теорія імовірностей, які будь-яка інша наука, розвинулась з потреб практики. Вона виникла в середині XVII ст. у зв'язку із розв'язуванням задач, які ставили страхова справа, демографія (наука про народонаселення), теорія азартних ігор та ін.

Вперше теорією ігор зайнявся італійський філософ і математик •Дж. К а р д а н о (1501—1576), який написав твір «Про азартні ігри». Проте початком виникнення теорії імовірностей вважають 1654 p., на який припадає листування між французькими математиками Б. П а с -к а л е м (1623—1662) і П. Ферма (1601—1665) з приводу задачі, пов'язаної з грою в кості. З розв'язуванням цієї задачі пізніше ознайомився відомий фізик Хр.Гюйгенс (1629—1695), який написав твір «Про розрахунки в азартній грі».

У 1713 p., через вісім років після смерті відомого швейцарського математика Якоба Бернуллі (1654—1705), вийшла з друку його праця «Мистецтво передбачень», в якій був викладений один з основних законів теорії імовірностей — «закон великих чисел».

Дальший розвиток теорії імовірностей пов'язаний з діяльністю французького астронома і математика П. Лапласа (1749—1827), німецького математика К. Г а у с с а (1777—1855), французького математика С. Пуассона (1781—1840), російських математиків П, Л. Чебишова (1821—1894), А. А. Маркова (1856—1920), О. М. Ляпунова (1857—1918) та ін. Відкриття світового значення в галузі теорії ймовірностей зробили російські математики нашого часу А. М. Колмогоров (1903—1987), С. Н. Бернштейн (1880— 1968), О. Я. X і н ч и н (1894—1959), В. І. Романовський (1879— 1954), Є. Є. Слуцький (1880—1948), а українські математики В. Т. Гливе н ко (1897—1940), Б. В. Гнєденко (нар. 1912) та ін.