ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Термін «тригонометрія», який походить від грецьких слів «тритон» — трикутник і «метрео» — вимірюю і означає у перекладі «вимірювання трикутників», був запропонований у 1595 р. німецьким мате* штиком В. Б. П і т і с к о м (1561—1613).

Тригонометрія, як астрономія і географія, зародилася та розвивалася у Вавилоні, Єгипті, Китаї, Індії та інших країнах. Значного розвитку тригонометрія як частина астрономії набула у Стародавній Греції. Греки першими почали розв'язувати прямокутні трикутники, у зв'язку з чим склали тригонометричні таблиці. У цих таблицях містилися довжини хорд, що відповідали центральним кутам круга сталого радіуса. Фактично це були таблиці синусів, оскільки лінія синусів дорівнює половині хорди.

Перші тригонометричні таблиці було складено давньогрецьким астрономом : математиком Гіплархом (біля 150 р. до н. е.). Він увів також географічні координати — широту і довготу, визначив відстань від Землі до Місяця.

Таблиці синусів складали також індійські астрономи, які розглядали і косинус.

Тригонометричні таблиці високої точності було складено у XV ст. середньоазіатським ученим а л-К а ш і (XIV— XV ст.) та німецьким астрономом і математиком Регіомонтаном (1436—1476).

У Росії перші тригонометричні таблиці, в складанні ших брав участь Л. Ф. Магницький (1669—1739), було видалю у 1703 році.

Вчення про тригонометричні функції почало рішивши*іг ще у IV—V ст. у працях індійських вчених. Термін «іти» хоч і буж авадено